Як ми знаємо, в інтерактивному навчанні важливими є вміння дискутувати, доводити і відстоювати свою думку, аргументувати свою позицію, вміння працювати в групі, вільно висловлюватися. Тому під час оцінювання доречно враховувати такі якості, а не лише здатність учня запам'ятати той чи інший алгоритм виконання дії чи відтворювання певної інформації, поданої вчителем чи у підручнику.
Отже, необхідними є альтернативні підходи до вирішення питання оцінювання. Варто зауважити, що такі інтерактивні технології, як рольова гра, обговорення в групі, дискусії та інші здебільшого сприймаються як гра, а не як серйозне навчання. Використовуючи їх, учителі хочуть мати підтвердження того, що інтерактивне навчання забезпечує досягнення якісних результатів учіння.
Для цього насамперед необхідно чітко сформулювати традиційні завдання оцінювання. Це такі:
- показати учням, як вони досягли мети уроку;
- визначити найкращих за результатами досягнення учнів;
- стимулювати мотивацію учнів до навчання та отримання знань;
- визначити рівень здібностей учнів;
- з'ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні;
- виставити оцінки (бали).
Усі названі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на інтерактивних уроках, але водночас перед учителем постають інші нові проблеми. Інколи на таких уроках учителі, ставлячи завдання перед учнями, попередньо інформують їх про критерії оцінювання цих завдань, інколи відкрито оцінюються результати навчання самими учнями та подібне.
Нові підходи в оцінюванні повинні показати рівень оволодіння навичками мислення, спілкування, вміння спільно вирішувати поставлені проблеми. Оцінювання потрібно тісно пов'язувати з процесом навчання, і методика перевірки знань, умінь і навичок має відповідати меті та методиці викладання предмета.
Отже, вчителям необхідні нові підходи до оцінювання у випадках:
- коли для досягнення результатів необхідно колективно розв'язати проблему і прийняти рішення;
- коли вчитель спонукає учнів до вільного висловлювання думки;
- коли треба надати учням можливість демонструвати свою здатність обдумувати та вирішувати дискусійні питання;
- коли оцінюють співпрацю учнів, заохочують їх допомагати один одному;
- коли намагаються повністю оцінити всі навчальні досягнення учнів, які є результатом їх інтерактивної взаємодії.
Вважають, що вчителі повинні перевіряти і оцінювати роботу учнів та її результати як після завершення засвоєння матеріалу розділу програми, так і в кінці кожного семестру і шкільного року.
На інтерактивних уроках учителеві необхідно приділяти більше уваги поточному оцінюванню роботи учнів на уроці. Бажано застосовувати як оцінки-бали, так і описове оцінювання, яке дає можливість передати учням та їх батькам більше інформації про результати їхньої роботи, досягнення, труднощі.
Завданням учителя є створення таких умов, за яких зацікавленість, відкритість, відповідальність учнів у навчанні та їхні особистісні риси будуть розвиватися та усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:
- оцінювання самого процесу навчання, а не лише результатів роботи;
- ознайомлення учнів з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання;
- оцінювання навіть незначних досягнень учня;
- оцінювання зусиль, що їх учні вкладають у співпрацю;
- обговорення таких вправ і завдань, що спонукають учнів задуматися над власним способом учитися;
- підготовка індивідуальних і групових завдань, що їх учні виконують самостійно, проходячи етапи пошуку, критичного аналізу, узагальнення і занотування своїх досліджень;
- заохочення учнів до самооцінки;
- ініціювання дискусій, які дозволять учням формулювати власні погляди;
- підтримка ініціатив та ідей, запропонованих учнями самостійно.
Не можна не враховувати того, як учні на уроці беруть участь у навчальній діяльності: їхня активність, спосіб спілкування, готовність до співпраці, прийняття рішень, дотримання правил обміну думками тощо. Тому учні з початку занять повинні ознайомитися з правилами поведінки на уроках або спільно з учителем виробити й опрацювати "міні-статут", що у ньому будуть зазначені всі правила роботи.
Багато вчителів, які практикують застосування інтерактивних технологій на уроках, відчувають труднощі у виставленні школярам оцінок у балах. Це пов'язано з відсутністю обґрунтованих підходів до процесу оцінювання, який тісно пов'язаний з підготовкою і плануванням учителем уроку. Цей процес повинен складатися з таких дій:
1. Визначення мети (очікуваних результатів) уроку.
Тут необхідно з'ясувати такі питання: - які знання і на якому рівні мають засвоїти учні; - якими знаннями, вміннями і навичками учні повинні оволодіти; - які цінності у собі можуть сформувати.
2. Вибір критеріїв оцінювання результатів діяльності.
Учитель повинен визначити для себе низку дій, які повинні виконувати учні, щоб урок був результативним. І ці дії будуть показниками оцінки.
3. Визначення мети оцінювання.
Не завжди метою оцінювання є виставлення оцінок. Вдосконалення уроку, визначення рівня розвитку і можливостей учнів також повинні бути метою оцінювання.
4. Вибір конкретного способу оцінювання.
Єдиного способу оцінювання не існує. Один педагог вибере метод спостереження і складання списку показників, другий - написання невеликого міркування (есе) або самооцінювання, третій використає цілих три методики оцінювання тієї ж теми.
5. Вибір шкали оцінювання уроку.
Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання треба вибрати шкалу ініціювання кожного з обраних критеріїв. Це може бути сто- або десятибальна шкала. Рівень початкових комунікативних спроможностей учнів можна оцінити через категорії "низький", "середній", "достатній", "високий" тощо. Засвоєння інших навичок можна висловити через категорії "не використовує", "використовує рідко", "використовує досить часто", "використовує постійно".
Якщо ж потрібно виставити оцінку (бал), що відповідає дванадцятибальній системі, то зазначені вище категорії можна до неї підпорядкувати.
Наприклад: категорія "використовує постійно" відповідає 12 балам.
6. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань учителя.
Дуже важливо заздалегідь повідомляти учням очікувані результати, критерії оцінювання, шкалу оцінювання тощо. Це допомагатиме їм свідомо виконувати роботу та й самі вони можуть потренуватися в оцінюванні. Оцінювання може відбуватися на будь-якому етапі уроку.
Варіантами прийомів оцінювання можуть бути:
- Тест (вибір правильної відповіді з-поміж кількох запропонованих).
- Експрес-опитування (завдання на зразок "продовж речення", "заповни таблицю" тощо).
- Розширене опитування (дати повну відповідь на запитання вчителя з поясненням окремих понять, наведенням прикладів; письмова контрольна робота; домашнє есе тощо).
- Контрольна вправа або творче завдання (виконання завдання в групі, написання твору-есе, підготовка аргументів тощо).
- Спостереження (педагог вибирає для себе показники, які він простежува¬тиме впродовж заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити).
- Самооцінка (метод запитань - відповідей, виставлення оцінок своїм това¬ришам з конкретним мотивуванням).
- "Дельта-плюс" - загальна дискусія з оцінювання уроку, у якій спочатку пропонують питання про позитивні грані заняття ("плюс"), а потім обговорюють ті моменти, які можна було б змінити.
- Ігрові методи оцінювання (оцінку часто можна перетворити в гру, важливо тільки попередньо встановити шкалу оцінювання).
|
